Чи ви часто буваєте на променаді? Напевно, так. Бо це ключове місце зустрічей, побачень, покупок та відпочинку. А чи часто ви звертаєте увагу на річку Прутець, яка протікає між ярмарком та ринком? Про дивовижних птахів, які живуть на іі берегах, ми сьогодні й поговоримо.
Уперше ми побачили їх на початку червня. Мама-качка та четверо її маленьких каченят спершу жили поруч з рестораном "Тбілісо", під містком. А тоді, коли підросли, почали сміливо плавати річкою до ярмарку, проте щоразу поверталися до своєї "рідної гавані".
Офіціант нам розповів, що вони вгодовані та дуже полюбляють плавати у цих місцях. І це логічно, адже тваринки пливуть туди, де є їжа. Та яким було наше здивування, що у середині липня ми знову їх побачили. Діти виросли та стали дужими Тепер вони виглядають майже так само, як і доросла качка. І моя колега сказала: "Ще трошки, і вони розлетяться". "Так завжди у природі", – подумав я. – Щойно хтось дорослішає, треба відпускати. Це ми, люди, часто тримаємо дітей біля себе, адже нам важко забути про опіку. А у світі тварин часто все навпаки. Той, хто дозрів, уже мусить іти далі. Бо інакше було б складно природі вижити та еволюціонувати. Колись малечі цілком вистачало маминої турботи та небагатьох крихт їжі під містком. А тепер, подорослішавши, вони мають самостійно шукати собі прожиток.
Природа навчає багатьох речей. Вона показує, що світ людей і світ тварин неймовірно схожі й водночас абсолютно різні. Але ми не можемо засуджувати їхній світ, критикувати або казати: "Так треба".
Люди звикли давати поради, натомість мама-качка їх не потребує. Як не потребує їжак, собака чи кішка, яких так часто можна зустріти на вулицях курорту "Буковель". Усе перебуває в гармонії. І, можливо, коли ми більше звертатимемо увагу на саму природу, нам відкриється щось значно цінніше й більше за той людський гомін, який ми так часто чуємо і який нас відволікає від справді важливих речей.
Прислухайтеся… чи не наша Душа шепоче нам: "Зупинись. Хто ми, звідки й куди йдемо?".
Богдан Красавцев, Офіс сталого розвитку курорту “Буковель”