Територією курорту звивисто протікає Прутець Яблуницький – невелика гірська річка, ліва притока Пруту. Вона бере початок у гірській частині Українських Карпат, у районі Яблуницького перевалу, а її довжина – близько 16 кілометрів. Місцеві лагідно називають її Прутчиком.
Здається, що така невелика річка просто біжить собі поміж камінням. Та якщо зупинитися біля неї хоча б на кілька хвилин, прислухатися і придивитися, стає зрозуміло: Прутець – це не просто вода, це живий світ.
У сонячний день річка тихо дзюркотить між камінням. Після дощу стає гучнішою і стрімкішою. Взимку ховається під кригою, а навесні оживає разом із гірським лісом. Її вода холодна й проточна, русло – кам’янисте, а береги вкриті мохами, травами, чагарниками та деревами.
У воді та на берегах Прутця мешкають численні комахи, личинки, павуки, молюски та інші безхребетні. Для когось вони – їжа, для когось – частина середовища існування, а для всієї екосистеми – важлива складова природного балансу.
А в лісах і на вологих ділянках навколо річки можна зустріти значно більших мешканців, наприклад карпатського тритона. У період розмноження він особливо тісно пов’язаний з водою. Тритони шукають невеликі водойми та тихіші ділянки поблизу річки, де відкладають ікру. Після завершення цього періоду можуть залишати воду й ховатися у вологому моху, під камінням, опалим листям та поваленими деревами вздовж річкової долини.
Карпатський тритон – дуже непомітний мешканець. Цей вид занесений до Червоної книги України. Саме тому просимо гостей курорту бути особливо уважними під час прогулянок біля річки. Через невеликі розміри цих тварин їх легко не помітити та випадково наступити на них.
Є ще один мешканець Прутця, якого особливо легко зустріти після дощу, – плямиста саламандра. Її зв’язок із річкою особливий. Саламандра не живе постійно у воді, але її життя тісно пов’язане з чистими гірськими струмками, джерелами та вологими берегами. У Карпатах самки саламандр приходять до води, щоб народити личинок. Молоді саламандри на початку життя розвиваються у водному середовищі, а згодом виходять на сушу й проводять більшість часу у вологому лісі неподалік води. Саме тому для саламандри так важливі не лише чиста вода Прутця, а й усе, що її оточує: мохи, каміння, листя, дерева та вологий ґрунт.
А якщо уважно придивитися до невеликих тихих водойм, вологих заглиблень і ділянок із повільнішою течією поблизу річки, можна зустріти кумку жовточереву. Такі місця особливо важливі для неї в період розмноження. Тут вона проводить значну частину життя, ховається серед водної рослинності та шукає дрібну здобич. З першого погляду це невелика й непримітна жабка. Але варто їй відчути небезпеку — і вона демонструє яскраве жовте забарвлення нижньої частини тіла - "Не поспішай мене чіпати".
А тепер, коли проходитимете вздовж Прутця, спробуйте зробити ще одну річ. Подивіться на каміння посеред потоку. Саме там можна побачити одного з найцікавіших птахів гірських річок – оляпку. Цей невеликий птах чудово пристосований до життя біля швидкої води. Оляпка буквально може "ходити" по камінню під водою, шукаючи їжу. Птах харчується водними комахами й рачками, яких знаходить на мілководді, між камінням і навіть під водою.
Побачити оляпку справжня удача. Але ще цікавіше спостерігати за нею: за тим, як маленький птах сміливо заходить у холодну гірську воду, ніби зовсім не помічаючи сили течії.
Нещодавно під час прогулянки біля річки пощастило зустріти ще одну маленьку пташку. Вона легко і вправно перестрибувала з камінчика на камінчик, ніби кудись поспішала у своїх пташиних справах. Це плиска гірська – струнка пташка з довгим хвостом і жовтим низом. Для неї Прутець – справжня їдальня. Тут вона знаходить дрібних комах, мошок, личинок. Плиску гірську легко впізнати за її рухами. Вона постійно підстрибує, перебігає з камінця на камінець і без кінця похитує довгим хвостом. Через це здається, ніби пташка весь час “танцює” біля води.
Є у Прутця й мешканці, яких помітити значно легше. Це качечки, про яких ми розповідали. Їхнє сімейство можна зустріти на багатьох ділянках річки. Для них річка стала справжньою домівкою – місцем, де можна знайти їжу, сховатися, виростити потомство і просто жити. З часом вони стали своєрідними місцевими жителями Прутця, знайомими багатьом гостям курорту.
Прутець Яблуницький продовжує текти своїм шляхом і разом із ним живе складний і надзвичайно цінний світ Карпат.
Авторка: Ірина Фурдела