Понад сто років тому заповідні ліси навколо сучасного "Буковелю" – в околицях Яремчі, Микуличина, Татарова, Поляниці та Ворохти – були найпрестижнішими мисливськими угіддями Східної Європи. Вони приваблювали титуловану аристократію: лордів, графів та князів знаних європейських династій.
Цікаво, що сама назва селища Ворохта, за однією з версій, перекладається з санскриту як "місце, де водяться вепри".
Карпати замість Індії: королівські трофеї
Головним господарем цих місць був князь Йоан Ліхтенштайн III. Маючи за плечима три експедиції до Африки та дві до Індії, він захоплено зазначав:
"Вище ціную чудове риковисько оленя в Карпатах, ніж полювання на тигра в Індії".
Осередком аристократичного життя став палац князя поблизу Татарова, зведений у стилі швейцарського шале. Там зберігалася унікальна колекція трофеїв. Справжньою легендою стали гігантські 14-кілограмові роги оленя, впольованого англійським лордом на схилах гори Костриця.
Мисливські традиції та повага до місцевих
Осінній сезон стартував у вересні під час розпалу парування оленів. Шляхетні гості забирали з собою лише роги як трофеї, шкіри віддавали князю, а м’ясо традиційно роздавали місцевим гуцулам, які допомагали в організації лову.
Окрім оленів та кабанів, у тутешніх лісах полювали на ведмедів, а навесні приїздили на видовищне токування глухарів. Наприклад, у 1912 році заради цього Микуличин відвідав майбутній імператор Австро-Угорщини Карло Франц Йосиф Габсбург.
Турбота про ліс
Карпатські ліси приносили колосальні прибутки державі, тому за ними ретельно доглядали. Тварин підгодовували сіллю та сіном узимку, оберігали насадження ягідників, жорстко карали браконьєрів та контролювали чисельність хижаків, щоб зберегти унікальну екосистему Карпат.
За матеріалами Світлани Флис ""Під золотим оленем": як європейські князі, графи, лорди і керівники Третього Рейху полювали на Гуцульщині"