Давнє уявлення про те, що камінь має свій внутрішній голос, стало основою для скульптурного пленеру "Гомін карпатських легенд". Симпозіум відбувся у 2013 році на території курорту "Буковель".
Для роботи просто неба зібралися майстри з різних міст України: Києва, Харкова, Львова, Тернополя, Долини, Івано-Франківська, а також із Тель-Авіва (Ізраїль). Головним завданням учасників було втілити в матеріалі місцеві карпатські перекази.
Підготовка до пленеру вимагала часу: скульптори вивчали гуцульський фольклор, створювали ескізи та графічні начерки. Проте сам матеріал часто вносив корективи в початкові задуми. Місцевий карпатський камінь виявився складним і неоднорідним. Його пласти складаються з пісковику, кременю та залізистих домішок, які створюють несподівані переходи кольору та різняться за міцністю.
Попри технічні труднощі, скульпторам вдалося адаптувати свої ідеї до специфіки породи. Свої роботи на пленері представили: Людмила Мисько, Юрій Мисько, Микола Лампека, Наталія Лєйкіна, Богдан Фреїв, Богдан Гладкий, Роман Вільчушинський, Андрій та Гульнара Шевченки, а також Ігор Браун. Результатом їхньої праці стала серія паркових скульптур, що відображають міфологію Карпатського регіону.
Сюжетна композиція "Дух гір" (автори – Андрій та Гульнара Шевченки з Харкова) поєднала в собі два камені, що символізують Карпати. Перша частина композиції зображує маленького пастушка, який грає на сопілці, випасаючи овечок. Друга – самого Духа гір, який, зачарований мелодією, являє свій лик юному музикантові. Цікаво, що під час творчого пошуку Гульнара створювала цей образ на основі порівняння міфології Українських Карпат із Паміром. Побачити "Духа гір" можна на верхній резиденції, біля ресторації "Курінь".
У скульптурі "Родина" митця із Тель-Авіва (Ізраїль) Ігоря Брауна композиційно поєднано дві гори, які набули чоловічого та жіночого образів. Схилені одна до одної голови фігур об’єднує кіт – тварина, що символізує одночасно свободу та відданість дому.
Мистецька робота "Чарівниця" тернопільського скульптора Романа Вільчушинського народилася через асоціацію природи з жінкою, яка дарує життя і наповнює його любов’ю. Спочатку автор планував створити сидячу постать жінки, що грає на дримбі (суто жіночому інструменті гуцулів – щедро обдарованих людей, талановитих майстрів, музикантів і танцюристів, які понад усе люблять свободу у творчості). Однак, вслухаючись у камінь та вивчаючи його структуру, митець розгледів зовсім інший жіночий силует. Саме він і став для нього збірним портретом природи карпатського краю.
Серед інших творів із каменю, що втілили місцеві традиції та фольклор, на пленері були створені: "Господар краю" Миколи Лампеки (м. Київ), "Коломийка" Богдана Фреїва (м. Долина), "Дорога до Дзвінки" Юрія Миська (м. Львів), "Перлина краю" Людмили Мисько (м. Київ) та "Дівчина-зозуля" Наталії Лєйкіної (м. Львів). Також у межах проєкту Богдан Гладкий із міста Івано-Франківськ створив дерев’яну скульптуру "Мавка". Зокрема, цю скульптуру можна побачити на нижній резиденції, неподалік від ресторану "Фелічіта".
Завдяки природній стійкості карпатського пісковику до зимових морозів та вологи скульптури добре збереглися. Усі роботи, що створені під час симпозіуму "Гомін карпатських легенд", стали постійною частиною ландшафту "Буковелю".
Коли наступного разу ви будете прогулюватися курортом, зверніть увагу на цю дивовижну красу, що навіки застигла у камені.