Коли ви мандруєте карпатськими стежками навколо Bukovel, цілком можливо, що поруч вас – у кількох метрах у хащах – причаївся один із найпоширеніших, але водночас малопомітних мешканців місцевої фауни заєць-русак (Lepus europaeus).
Заєць-русак – це велика, струнка тварина. Його довжина може сягати 70 см, а вага – до 6 кг. Від інших зайців його відрізняють довгі, загострені вуха, кінчики яких завжди чорні, які не лише допомагають йому чути найменший шелест, а й регулюють температуру тіла – "радіатор" у літню пору та довгі задні лапи, завдяки яким він може розвивати шалену швидкість – до 60 км/год, а під час втечі робить різкі зиґзаґи, збиваючи хижака з пантелику. Шерсть русака влітку сірувато-бура, а до зими, вона не стає повністю білою, а лише світлішає, набуваючи бурувато-сірих відтінків. Це допомагає йому маскуватися серед стовбурів дерев та сухої трави.
Особлива риса характеру зайця – його обережність. Завдяки гострому слуху та чудовому нюху він може вчасно відчути небезпеку. У разі загрози заєць не тікає відразу, а завмирає, сподіваючись, що його не помітять. Якщо ж це не допомагає, він кидається врозтіч, заплутуючи сліди, щоб збити з пантелику хижака.
Тварина веде нічний спосіб життя – вдень відпочиває у затишних «лежанках», а на пошуки їжі виходить з настанням сутінків. Заєць-русак – справжній вегетаріанець. Основу раціону складають трави, молоді пагони дерев, взимку живиться сухими рослинами та їхнім насінням. Навесні він може ласувати бруньками та навіть грибами.
Русак дуже обережний та уникає людей. Найчастіше сліди його присутності можна побачити на снігу. У зайця сліди розташовані групами по чотири відбитки: два великих паралельних попереду, а за ними – два менших, розташованих навскіс один за одним. Цікаво, що передні відбитки залишають задні лапи зайця, а за ними розташовуються відбитки передніх лап.
Ця тварина відіграє важливу роль у лісовій екосистемі. Вона є джерелом їжі для хижаків, а також допомагає розповсюджувати насіння рослин.
Спостереження за зайцем-русаком – це справжня насолода для любителів природи. Якщо вам пощастить побачити цю спритну тварину під час прогулянки лісом, пам’ятайте, що вона дуже полохлива. Спробуйте не шуміти і спостерігайте здалеку, щоб не налякати її. Ці зустрічі, хоч і рідкісні, завжди викликають посмішку та захоплення.
Не забувайте, що природа Bukovel – це наш спільний скарб, який ми маємо берегти. Поважайте диких тварин і не турбуйте їх у їхньому природному середовищі.