До Дня художника ми відкриваємо маловідомі, але надзвичайно вагомі сторінки нашої культурної спадщини. На мапі України є особливі місця, які концентрацією талантів здатні здивувати світ. Одним із таких феноменів є карпатське містечко Делятин.
Саме воно стало точкою перетину для двох знакових майстрів ХХ сторіччя – Фредерика Паутча та Осипа Васьківа. Дихаючи одним карпатським повітрям, вони пройшли абсолютно різні творчі шляхи: один здобув європейський академічний тріумф, а інший – обрав долю самотнього філософа-авангардиста.
Фредерик Паутч – співець гуцульського космосу та академічне визнання
Для Фредерика Паутча (1877-1950) Делятин був колискою – місцем, де він народився та відчув перший потяг до прекрасного. Попри те, що доля вела його через юридичні студії та мистецькі академії Парижа, Відня й Берліна, серце художника назавжди залишилося в Карпатах.
- Етнографічний прорив. У 1903-1904 роках Паутч разом із колегами Владиславом Яроцьким та Казимиром Сіхульським організував масштабні експедиції для дослідження побуту, звичаїв та обрядів гуцулів.
- Європейські вернісажі. Зафіксовані образи верховинців стали візитівкою Паутча. Саме завдяки "гуцульським серіям" він підкорив великі виставки Європи, зокрема Велику берлінську виставку у 1914 році.
- Вершина кар'єри. Майстер здобув офіційне визнання, працював професором декоративного живопису в Бреславі (Вроцлав) та директором школи в Познані, а згодом – став професором і ректором Краківської академії красних мистецтв.
Паутч показав світові Гуцульщину як яскравий, живий та самобутній етнокультурний космос, трансформувавши побут українських горян у високе європейське мистецтво.
Осип Васьків – самотній блукалець метафізики та український Пауль Клеє
Якщо для Паутча Делятин був початком шляху, то для Осипа Васьківа (1895-1972) він став тихим і водночас драматичним прихистком. Народившись у Малопольщі, цей дивовижний митець та інтелектуал працював учителем у Делятинській школі, аж поки у 1949 був звільнений, як дослівно зазначено в біографії, за те, що ходив у церкву, а офіційно, як записано у шкільному наказі, за незабезпечення комуністичного виховання.
- Маніфест інакшості. Васьків свідомо дистанціювався від систем і режимів. Навіть власне прізвище на полотнах він підписував як Vaśkóv – не за польськими чи українськими правилами, демонструючи повну внутрішню автономію.
- На вістрі авангарду. Його ранні роботи стояли в одному ряду з пошуками Казимира Малевича, а за типом художнього мислення Васьківа часто називають побратимом швейцарця Пауля Клеє. Його мистецтво не прикрашало інтер'єри, воно конструювало нові реальності.
- Філософська маєвтика. Сприймаючи творчість через призму сократівської філософії, Васьків діяв як "повитуха" для прекрасного, видобуваючи образи з метафізичної порожнечі. За радянського безчасся його творчість сповільнилася, але не зламалася, залишившись зразком безкомпромісного служіння музі.
Делятинський код
У День художника 11 жовтня ми бачимо, яким багатогранним може бути служіння мистецтву. Фредерик Паутч та Осип Васьків залишили нам важливий урок: справжній художній акт народжується там, де є надзвичайна витонченість відчуттів та нерозривний, майже містичний зв'язок із землею Карпат. Повернення та збереження цих імен – наш обов'язок перед історією української та європейської культури.
Роботи художників ви зможете побачити, відвідавши Музей історії Делятинщини.
На головному банері представлено картини Фредеріка Паутча: “Весільна пара”, “Гуцул на коні”, “Під хрестом”.
Нижче картини Осипа Васьківа: “Портрет Малевича”, “Краєвид”, “Ринок в Косові”.