Гуцульська гостинність, гуцульська кухня, гуцульське весілля… Усі ці словосполучення викликають якісь піднесені відчуття. От наче це все "гуцульське" – неймовірне. Автентичне, рідне та яскраве. Хто такі гуцули та як вони перетворюють усе, до чого доторкаються, на перлину української культури – у цьому тексті.
Гуцули – етнографічна група українців, яка проживає в Карпатах. Поява етносу – досі дискусійне питання для дослідників. Хтось вважає гуцулів прямими нащадками давніх племен, які жили на території сучасних Карпат купу сотень років. Інші науковці б'ють кулаком у груди: "Та ні, гуцули походять від слов'ян, які мігрували в Карпати з інших частин Європи в середньовіччя, можливо, в умовах татаро-монгольських набігів або феодальних воєн". Треті просять не вигадувати казок і дотримуватися теорії, що гуцули виникли як результат змішування різних етнічних груп: слов'ян, румунів та угорців, — які жили в карпатських місцях або прийшли в гори. Правда, певно, лежить десь посередині, і всі трохи мають рацію. Були й етнічне змішування, й еміграція, й культурна адаптація.
Сьогоднішні гуцули – одна з найколоритніших етнографічних груп України. Мешкають переважно в Карпатах, зокрема в Івано-Франківській, Чернівецькій та Закарпатській областях. Відомі своєю унікальною культурою: народним ремеслом, фольклорними традиціями, співом та танцями і, звичайно, вишуканим одягом. Цей ну дуже самобутній народ цінує візуальну красу: кептарі (куртки) зазвичай декоровані аплікацією зі шкіри,шкіряними та вовняними шнурами, металевими клепками, вовняними та шнуровими китицями, жіночі коси оздоблені жовтими "поплітками" з мосяжними "бовтицями", а груди – розкішними прикрасами з бісеру (ґерданами, силянками), голови – чільцями та барвистими хустками. І так з кожним предметом гардероба! Більшість гуцулів прихорошують і свої домівки. Зайди в хату, там кругом розшиті рушники, килими, меблі з хитромудрим різьбленням і обов'язково ікона, намальована власними руками.
Барвистість притаманна горянам і через ментальний сенс. Жителі Карпат створили унікальний світ дивовижних традицій, міфів і легенд, химерних прикмет і забобонів. Наприклад, у гуцулів є церемонія проводжання пастухів у полонини. Усі співають пісні, старший пастух запалює "ватру", а молоді хлопці виконують ритуальний гуцульський танець аркан, тримаючи малі сокири в руках. Потім усі смакують бринзу. Можна йти! Під час Різдвяних свят, Нового року та Водохреща на Гуцульщині практикують різноманітні ворожіння. У Святвечір ґазда має відібрати в першого колядника палку й ударити нею корову, щоб вона стала тільною. Також у гуцулів є велика кількість старовинних народних вірувань щодо землі, вогню, тварин та неба. Усі не переказати – треба питати особисто в місцевих.
Гуцульське весілля – узагалі унікальна штука. Пишна, довга, різнобарвна! Подія на 30 родин та на декілька днів. Молодята одягають національний одяг і їдуть до церкви верхи на конях. Весільна церемонія – це й веселі, сумні пісні, танці та ігри. Обов'язкові символи – коровай, вишиті рушники, букети свіжих квітів, якими оздоблюють одяг гостей, приміщення та дерева навколо.
А ще в горян сильні традиції ворожбицтва. В гуцульській спільноті шанують чарівників з надприродними властивостями – мольфарів. Вони користуються незаперечним авторитетом: передбачають майбутнє, можуть контролювати сили природи та лікувати людей.
Гуцули справді особливі й напрочуд гостинні. Ви маєте стати ближчими до цієї унікальної спільноти та відкрити для себе колорит регіону туристичним центром Bukovel. Вирушаючи з найзручнішої точки для знайомства з горянами, ви охопите максимум локацій, вражень, страв та послухаєте з десяток гуцульських легенд. Воно того варте. Бо найкращими є ті подорожі, в яких ви відкриваєте для себе не міста, а людей.