13 січня
IV етнофестиваль «До Василя на Василя»

ТК «Буковель» скликає гостей на IV етнофестиваль «До Василя на Василя»!

Вже вчетверте в Українських Карпатах на теренах гірськолижного курорту «Буковель» відбудеться фестиваль «До Василя на Василя». Це прадавнє новорічне дійство дає можливість весело та неповторно відзначити цикл українських зимових свят (Василя, Старого Нового року та Маланки).

Отож організатори свята обіцяють цікаву програму. Крім традиційних коляд та щедрівок, «Маланки» - театралізованого народного дійства, де персонажами є Коза – символ старого року, Дід, Баба, Жид, Жидівка, Циган, Циганка, Шандар, Лікар, Козак, Журавель, 150 маленьких посівальників засіватимуть туристів житом-пшеницею та віншуватимуть на щастя, на здоров’я, на сповнення мрій.
Вітаючи господарів та гостей курорту зі святами, учасники обрядового дійства розіграють традиційні гумористичні сценки: «сварки діда і баби», «доїння кози», «продаж кози на ярмарку», «її вбивство та лікування». Веселі діалоги народної вистави доповняться пантомімою і танцями.

На гостей та учасників фестивалю чекають безліч ігор, конкурсів та забав.
Іменинник та організатор етнофестивалю – арт-директорр ТК «Буковель» Василь Волочій - обіцяє влаштувати веселу гуцульську забаву з народними гуляннями, залицяннями, ворожіннями, заклинаннями, частуваннями, піснями та танцями під чарівні звуки скрипки та цимбал.

А ще пан Василь проведе майстер-клас із приготування українських суші за власними рецептами. Основу таких суші складатимуть не норі (морські водорості) і не китайський рис (бо то не наше), а домашні ру’мяні млинці та смачне картопляне пюре на молоці та маслі. А начинку запропонує таку, що й пальчики оближеш: сало та мариновані огірочки з часничком та кропом; оселедчик із цибулькою; гуцульські ковбаски та бекон, а замість японського васабі - український хрін.

І не страшний вам буде холод, бо зігріє гуцульська хріновуха !

А ще на всіх гостей фестивалю чекає запальна українська диско-гопанка. У ТК «Буковель» - і своє Party, і приємні несподіванки під час українського неповторного привітання іменинників – Василів.

Місце проведення фестивалю: ТК «Буковель», с. Поляниця, Яремчанської міськради, Івано-Франківської області.
Початок веселої забави 13 січня о 19.00 год. на Буковельському ярмарку.

Організатор фестивалю: Event-агентство «ART-Bukovel».
Довідки за телефоном: +38 098 1000 200
artbukovel@gmail.com

Довідка

Що таке «водіння Кози», «Маланка» І чому воно припадає на 14 січня?

За старим календарем 14 січня-це початок Нового року, а отже і нового життя. Наші предки щиро вірили, що нове життя не може початись без згоди наших пращурів (як символ глибокої мудрості). Життя природи ототожнювалося з життям людини і навпаки, тому до часу, коли вмирало старе й народжувалося нове, коли люди поєднувалися зі своїми предками та символічно з ними вмирали, щоб оборонити себе від можливої смерті, приурочувалася смерть і відродження.
Обряд рядження тісно пов'язаний із потойбіччям, а отже, і з померлими родичами
Щоб зрозуміти чому водили саме козу, необхідно дізнатись що ж символізувала Коза.

Характерні ознаки рядження(перевдягання)
Коза уособлювала родючість, життєдайну силу. Проте первісно образ цієї тварини, очевидно, був пов’язаний із культом померлих предків. Водячи Козу на Різдво ( в деяких місцевостях під час щедрування) від господи до господи, наші предки намагалися не тільки заворожити врожай на майбутній рік, а й, прикликавши силу померлих родичів,
відродити (разом з народженням нового року) добру енергію для цілого роду.

Маска (або ж намазування обличчя сажею чи борошном) була еквівалентом сліпоти. Вона також уособлювала представника тільки «нижнього» світу, свідчила про особливу магічну силу, якою той володів. У дохристиянських ритуалах закрите обличчя свідчило про прихід людини «здалеку», і було знаком «того світу».

Вивернутий кожух, одяг навиворіт використовували і в поховальному обряді, як знак належності до потойбіччя, де все не так, як у живих.

Солома у вбранні Кози та Діда, який її водив, - зв’язок з «тим світом». Про солому, в якій збираються душі предків на Різдво, говорить і обряд проводів померлих. Образ Кози, барана, присутній у карпатських поховальних обрядах. Як відомо, з мерцем «грались», щоб шкоди живим не робив. В одній з ігор було таке: баран чи коза повинні були перестрибнути через труну з померлим. Первісний магічний характер ці ігри вже втратили, набувши розважального змісту, проте, можливо, йшлося саме про ритуальний сміх, що мав повернути мертвих до життя. Запалена солома фігурувала й у весільному обряді, де вона наділялася очисними властивостями.

Кіт - втілення духу домашнього затишку; він пасе тіні темних сил в образі мишей.

«Коза» або «Маланка» – театралізований обряд-гра з масками, що мав свій усталений сценарій, пісенний і музичний репертуар. Центральним моментом ритуального дійства був танець Кози, її «вмирання» і «воскресіння», що символізували прихід нового року.
У дійстві водіння Кози було багато інших персонажів: Дід, Баба, Лікар, Кіт, Чорт, Циган, Турок, Юрист та ін. З часом обряд утратив свою первісну магічну функцію і трансформувався в народну пародійно-гумористичну виставу.