Незалежно від пори року подорож до Карпат завжди перетворюється на гастротур. Адже як можна інакше? Ти лише виходиш із потягу й перед тобою одразу з’являються скарби української кухні: домашній сир на базарних розкладках, запашні сушені білі гриби в прозорих слоїках, найсмачніші у твоєму житті варенички з капустою у звичайнісінькому придорожньому кафе. Регіон наче створений для тихого щастя: присісти на гойдалку, дивитися на гору та їсти за двох карпатські гомбовці – свята земля святих задоволень.
Аби ваша наступна гірська пригода заграла додатковими барвами, хочемо розказати вам трохи більше про улюблені традиційні страви регіону. Занотовуйте й обов’язково замовляйте при нагоді, аби, за традицією, їсти більше, ніж треба, але менше, ніж хотілося б.
Банош
Батько гуцульського столу й найвідоміший серед карпатських страв – банош. За легендою, страва народилася випадково. Колись доброму ґазді з Рахова торговець із ринку, на ім’я Банош, запропонував дивне борошно жовтого кольору. Той узяв. Удома наклав ватру, а потім насипав того борошна у казан та влив до нього сметану, аби забілити. Помішуючи оту суміш, щоб не збилася в грудки, надумав її присмакувати шкварками, грибами та бринзою Коли дружина спитала, що відбувається "на кухні", відповів, що готує щось дивне із жовтого борошна, яке придбав у Баноша. Тож і тоту страву з Баношевого борошна назвали баношем. Вважається, що вправно приготувати банош може лише справжній гуцул, який добре знається на молочних продуктах, сухих грибах та салі… і жінках. Бо він має бути закоханий у добру гуцулку. Чого так? А як інакше готувати смачно, якщо серце твоє не палає? Коли замовлятимете наступний раз банош у Bukovel, обов’язково запитайте, чи закоханий кухар. Якщо "так", беріть не вагаючись.
Деруни
Тертюхи, терчиники, беці, гейзебубели, кийзлики і кремзлики, рисилованики й пертушаники – усе це назви наших дерунів. Ну просто 50 відтінків бульби. Чим же карпатські деруни особливі та відрізняються від інших "братів"? За гуцульською традицією, ними треба смакувати обов’язково з густою сметаною або ряжанкою (пахтою). Історично деруни готували в неділю та їли на сніданок або вечерю. Нерідко їх подавали й до святкового столу. Тож якщо ви їдете до "Буковеля" святкувати важливу дату, замовляйте деруни – то на щастя. І на задоволення, звичайно.
Бограч
Якщо ви зараз вб’єте у Google-перекладач слово "казан" і перекладете його угорською, то побачите слово "bogrács". Карпатський бограч – це угорський гуляш, який "покращили" наші пастухи. Як гнали на випас худобу, то складали в казан м’ясо, сало та овочі, а потім довго варили все це на відкритому вогні. Тому бограч – це отой смачний густий і ситний гуляш із казана, у якому плаває купа м’яса й пахне паприкою. В Угорщині є своя легенда, пов’язана зі створенням гуляшу. Подейкують, що "родзинка" цієї страви – пекучий перець – з’явився там не просто так. Його почали додавати в гуляш під час угорсько-турецьких війн, щоб "ворог подавився".
Грибна юшка
Уявіть, цілий день ви гуляли горами, втомилися й вирішили відпочити в місцевому ресторанчику. Що ж з’їсти, аби поновити сили та погрітися? На порятунок приходить вона, цілюща сила Карпат, – грибна юшка. Вважається, що до нас вона прийшла зі стародавньої Польщі. Її досі готують у поліських селах, де восени можна косити боровики. В нас зазвичай готують юшку з білих грибів, але можна використовувати й інші види, наприклад, лисички. Юшечка подається майже в кожному закладі Bukovel, тож гаряча швидка допомога з грибочками буде в найближчій до вас колибі, якими би горами ви не мандрували.
Пструг
Або як кажуть ті, хто не мешкає в горах, – карпатська форель. Справжня магія із цією рибкою відбувається не на кухні, адже ніякого особливого рецепта приготування пструга не існує. Кинув на гриль – та й усе. Магія там – у річках. Форель – риба примхлива, живе тільки в дуже чистих водоймах, а в Карпатах – переважно в гірських річках. Тому її називають царською рибою, бо як вона ведеться, то безпечно в тому місці.